За роки повномасштабної війни українці дедалі частіше чують від військових термін «кіл-зона» або «зона смерті». Йдеться про сірі ділянки поблизу лінії фронту, де фактично знищується все, що потрапляє в поле зору розвідки та засобів ураження. Через значну протяжність таких територій у частини людей виникає враження, ніби чіткої лінії фронту не існує, а бойові дії тривають повсюди.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяВійськовий експерт Ігор Романенко пояснив, що кіл-зона — це простір на суходолі (інколи з прилеглими водоймами) та в повітрі над ним, де за допомогою дронів, артилерії, авіації та інших засобів ураження максимально швидко знищується ворожа техніка й особовий склад. Якщо ціль потрапляє в цю зону, розвідка оперативно її виявляє, після чого наноситься удар.
Якщо раніше такі ділянки сягали 10–15 кілометрів, то нині вони розширилися до приблизно 30 кілометрів і більше. Основна причина — масове застосування безпілотників, зокрема FPV-дронів та апаратів на оптоволокні, проти яких засоби радіоелектронної боротьби часто безсилі. Використовуються й так звані «дрони-матки», які здатні долати до 40 кілометрів і нести кілька ударних безпілотників, додатково розширюючи небезпечну територію.
Окрім дронів, у кіл-зонах активно застосовують керовані авіабомби, артилерію та реактивні системи залпового вогню з дальністю 40–60 кілометрів. Усе це перетворює значні площі на простір постійного ризику.
Поширення «зон смерті» змусило військових дедалі глибше йти під землю. На лінії зіткнення облаштовують підземні командні пункти та укриття. Експерт проводить історичну паралель із війною у В’єтнамі, де через домінування авіації США будували цілі підземні комплекси. Сьогодні технології дозволяють командирам керувати підрозділами з укриттів, отримуючи дані з дронів і супутників у режимі реального часу.
Водночас сучасні високоточні ракети, зокрема Storm Shadow, SCALP та TAURUS, здатні пробивати бетонні перекриття підземних споруд, що ускладнює навіть таку форму захисту.
Окремо експерт звертає увагу на роль технологій зв’язку. За його словами, відсутність у російських підрозділів доступу до Starlink суттєво знижує їхню здатність координувати малі штурмові групи в межах кіл-зон. Без стабільного супутникового інтернету вони втрачають оперативний зв’язок із розвідкою та дронами супроводу.
Попри розширення небезпечних зон, ворог повільно просувається вперед, переважно використовуючи малі групи. Водночас українська оборона тримається, зокрема завдяки використанню промислових об’єктів і міських укриттів.
Нагадаємо, ворог готує новий наступ?: у деяких містах почали терміново посилювати оборону
Раніше ми розповідали про про "парадоксальний спосіб": у ЗСУ розповіли, як наблизити завершення війни в Україні
Також, три варіанти закінчення війни в Україні: експерт попередив, що на перемогу чекати не варто
