Попри сподівання на дипломатичне врегулювання, російський диктатор не планує йти на мирну угоду на нинішніх умовах. Натомість Кремль робить ставку на затяжну війну на виснаження — і розраховує, що Захід втомиться швидше.
Про це йдеться в аналітичній колонці політичної дослідниці Анни Нотте для The New York Times, яку також цитує видання "На пенсії".
Як Росія обходить санкції
Після повномасштабного вторгнення в Україну в 2022 році Захід розраховував перетворити Росію на державу-ізгоя. Однак у Москві швидко зрозуміли, що війна затягується, і переорієнтували дипломатичні зусилля на країни Глобального Півдня. Чимало держав не захотіли обирати чиюсь сторону, що дозволило РФ зберегти важливі міжнародні контакти.
Особливо показовою стала роль Об'єднаних Арабських Еміратів. Дубай фактично перетворився на головний центр економічної активності російського бізнесу за кордоном. Через ОАЕ йдуть поставки паралельного імпорту та проводяться масштабні грошові розрахунки поза доларовою системою. Це дозволило економіці РФ мінімізувати збитки від міжнародних санкцій і продовжувати фінансувати війну.
Інформаційні маніпуляції та прагматичні союзи
В Африці та Латинській Америці Росія активно експлуатує антиколоніальні настрої. У Південній Африці симпатії до Москви досі пов'язані з підтримкою СРСР боротьби проти апартеїду. Крім того, Кремль використовує об'єднання на кшталт БРІКС для демонстрації власної геополітичної ваги. Водночас для більшості партнерів співпраця з РФ є суто прагматичним вибором, а не проявом ідеологічної відданості.
Де Москва втрачає вплив
Попри видиму стійкість, позиції Росії у світі поступово слабшають. Колишні союзники дедалі частіше дистанціюються від Москви: у Казахстані посилюються настрої на користь відходу від орієнтації на РФ, а у Вірменії дії Кремля в Карабасі сприйняли як зраду. Серйозним ударом по міжнародному іміджу Росії стало й падіння режиму Башара Асада в Сирії, якого Москва підтримувала протягом багатьох років.
На що розраховує Путін
Для Путіна війна проти України стала визначальним фактором, який, на його думку, вирішить майбутню роль Росії у світовій історії. Диктатор переконаний, що конфлікт визначить межі геополітичного впливу Москви, тому він не погодиться на мирні угоди на умовах нинішнього статус-кво.
Розраховуючи на підтримку численних посередників і втому партнерів України, Путін робить ставку на те, що Росія зможе протриматися довше, ніж Захід. Можливість обходити санкції через треті країни та підтримка окремих міжнародних партнерів дають Кремлю ресурси для продовження агресії.
У цих умовах надії на те, що економічні проблеми чи дипломатичний тиск змусять РФ добровільно піти на мир, залишаються ілюзорними — протистояння триватиме доти, доки Захід зберігає здатність чинити опір.
