У Європейському союзі знову обговорюють, чи варто продовжувати тимчасові дозволи на проживання і працевлаштування для українських біженців, а також розглядають можливість запровадження нових умов для отримання притулку громадянами України,, пише Euractiv.

Українські біженці у Фінляндії / фото: TransferGo
Українські біженці у Фінляндії / фото: TransferGo

Наступного тижня європейські дипломати та посадовці планують провести зустріч на технічному рівні, під час якої розглянуть варіант чергового продовження цієї програми.

Раніше європейські столиці погодили рекомендації щодо поступового згортання програми із так званим "скоординованим переходом" до більш стабільного правового статусу для українців. Йдеться про прив’язку дозволу на проживання до роботи, навчання або довгострокового перебування, а також про сприяння добровільному поверненню, коли це стане можливим.

Наразі в країнах ЄС перебуває приблизно 4,35 мільйона переселенців з України. Найбільшу кількість прийняли такі країни:

Популярні новини зараз
Яким буде літо-2026: синоптик пояснила, чи варто готуватись до аномальної спеки Після дрібних банкнот візьмуться за великі: які гривні вилучать з обігу Працюючим пенсіонерам перерахують виплати: чому отримають надбавку лише у червні "Мене просто скасували": Олена Кравець вперше розповіла, як через скандал втратила кар’єру
Показати ще
  • Німеччина - понад 25% від загальної кількості;
  • Польща - близько 22,3%;
  • Чехія - приблизно 10%.

У ЄС визнають, що процес переходу українських біженців до більш стабільного правового статусу відбувається повільно і нерівномірно.

У низці європейських столиць набирає підтримки ідея скорочення дії програми тимчасового захисту з її трансформацією у більш обмежений "залишковий статус" - фактично механізм соціальної підтримки для найбільш вразливих категорій або тих, хто поки не може отримати інший правовий статус.

Українські біженці в Німеччині, скріншот: YouTube
Українські біженці в Німеччині, скріншот: YouTube

Втім, такий підхід викликає низку складних юридичних і політичних питань. В обговорюваному документі порушується питання, чи слід вирішувати цю проблему на рівні всього ЄС шляхом продовження дії програми, чи надати національним органам влади можливість самостійно визначати, хто може претендувати на легальне проживання, а хто залишається у вразливому становищі і не має такої можливості.