З 12 червня 2026 року в Україні офіційно стартував дворічний експеримент із мотиваційними контрактами для Сил оборони. Кабінет Міністрів ухвалив постанову №768, яка обіцяє фіксовані терміни служби, рекордні виплати та відстрочку від мобілізації після завершення контракту. Однак уже зараз лунають серйозні застереження: обіцяна відстрочка може виявитися юридично нікчемною.
Що передбачає постанова №768
Документ запроваджує три типи контрактів: на 14 місяців — для цивільних, на 10 місяців — для чинних військових, на 6 і більше місяців — для тих, кого вже звільнили зі служби під час особливого періоду. Це принципова зміна: раніше військові служили без чітко визначених термінів.
Грошове забезпечення також суттєво зросло. Максимальна планка — до 460 тисяч гривень на місяць: сюди входять доплати за бойові дії до 100 тисяч, винагороди за штурми, знищення ворога (з відеофіксацією) і взяття в полон. А найбільш привабливою частиною реформи мала стати відстрочка після служби.
Базова гарантія — шість місяців. Плюс додатковий місяць за кожні 30 днів безпосередньої участі в боях. Здавалося б, чіткий і справедливий механізм. Але річ у тім, що він прописаний лише в урядовій постанові — не в законі.
Юридична пастка: чому постанова суперечить закону
Народний депутат, член Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки Федір Веніславський вказує на фундаментальну проблему: постанова Кабміну №768 не має законодавчого підґрунтя. Стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» містить вичерпний перелік категорій, які мають право на відстрочку. І жодного слова про відстрочку після завершення контракту там немає.
Іншими словами, уряд своєю постановою фактично створив паралельне регулювання, якого закон не передбачає. Це означає, що будь-який військовозобов'язаний після завершення мотиваційного контракту автоматично повертається в статус «законної цілі» для ТЦК. І жоден пункт постанови №768 не захистить його від повторної мобілізації — адже в законі цієї відстрочки просто не існує.
Звільнення ветеранів указом президента: чому це теж під питанням
Ще один анонсований крок — часткове звільнення військових, які воюють із 2022 року й раніше. Міністр оборони заявляв, що процес запустять указом президента вже наприкінці осені 2026 року. Але й тут юристи вбачають серйозну колізію.
За чинним законодавством президент має право звільняти військових у запас, однак лише в режимі особливого періоду. Під час воєнного стану таких повноважень у нього немає. Більше того, Велика Палата Верховного Суду у своїх рішеннях чітко обмежила компетенцію президента у цій сфері: він уповноважений звільняти лише вище командування — генералів та адміралів.
100 днів на повернення після СЗЧ: компроміс із ризиками
Окремим пунктом реформи стало 100-денне вікно для добровільного повернення військових після самовільного залишення частини. Процедура спрощена: можна подати заявку через застосунок «Армія+» і навіть обрати підрозділ для подальшої служби. Рішення обіцяють ухвалити за 7 днів.
Проте й тут не все гладко. Повний алгоритм перевірки причин СЗЧ не прописаний, як і наслідки для дисциплінарного статусу. А головне — обраний підрозділ може просто відмовити через відсутність вакансій. У такому разі колишнього «СЗЧшника» направлять туди, куди вирішить командування.
Поки Верховна Рада не внесе зміни до законів «Про військовий обов'язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», усі обіцянки залишаються на рівні урядових декларацій. Юридично це означає: контракт ви підпишете, але гарантій, що після нього вас не мобілізують повторно, — немає.
Раніше портал Знай повідомляв, повістка не прийде: кого не торкнеться мобілізація.
Також наш портал інформував, ТЦК не чіпатимуть: кого з українців не мобілізують в липні.
Більше деталей читай у матеріалі: людей з переломами тримали в ТЦК: омбудсмен визволив десятьох і вимагає реформи.
